9 листопада.
Тобі, моя мово, ми не можемо не присвячувати високі свята. Серед
них – День української писемності та мови, яке відзначається
щорічно 9 листопада.
Проминув ще один рік з того часу, коли ми вкотре святкували цей
День, готували Щоденник Тижня української писемності та мови.
Цей рік був у кожного свій і з невдачами й перемогами, злетами і
падіннями, вірою, надією, любов’ю.
Все залишилося у минулому, а свято залишилося, і в душі знову
відродилося трепетне відчуття твоєї причетності до нього.
Тож любімо свою мову, щоб вона розквітала у наших серцях.
Ідімо по світу гордо і незалежно! І саме від нашої любові, від
праці, від честі нашої залежить її майбутнє і доля усіх нас.
9 листопада в ДНЗ «Іркліївський професійний аграрний ліцей»
відбулося урочисте відкриття Тижня української писемності і
мови.
А вже о 9.00 учні ліцею взяли участь у
I
етапі Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика
та Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської і
студентської молоді імені Тараса Шевченка.
Цього ж дня писали диктант національної єдності, який об’єднав і
дорослих, і дітей.
Писали не заради нагород чи похвали, а лише для того, щоб
відчути себе українцями-патріотами. Адже доля нашої мови
залежить від того, як відгукнеться на рідне слово наша душа, як
рідне слово бринітиме в цій душі, як воно в ній житиме.
10
листопада – день української культури виявився не менш
цікавим.
Учні мали можливість познайомитися з досягненнями національної
культури у різні періоди розвитку українства, стали учасниками
вікторини, конкурсів, виставок.
Зацікавила всіх розповідь Ембре Валентини про особливості кухні
нашого Чорнобаївського району.
11 листопада – день журналіста.
В цей день в ліцеї учні провели журналістське дослідження «П’ять
причин пишатися Україною». Вони зібрали думки всіх учасників
цього заходу, а з дослідженням учениці
II
курсу Круглої Вікторії вирішили познайомити вас.
«П’ять
причин пишатися Україною»
У наш неспокійний і бурхливий час кожен вивіряє свої думки на
основі якогось ідеалу. Людина-патріот відчуває себе часткою
великого неповторного народу. Так з’являється відчуття людської
гідності,причетності до минулого, сучасного і майбутнього рідної
країни, усвідомлення органічної єдності з долею народу, його
нелегкою історією.
Я пишаюся, що я – українка, що держав моя – Україна.
З віри, з пам’яті, з болю постає наша історія. Справжня,
сповнена живої пристрасті людей, які її творили. Чимало сіячів
виходило на ниву української культури, кидаючи в родючу землю
зерна віри, надії, любові Великий Ярослав Мудрий створив Софію
Київську. Славний Богдан Хмельницький на весь голос заявив про
український народ. Т. Г. Шевченко – найвидатніша постать в
історії України, зробив слово грізною зброєю проти ворогів.
Я пишаюся, що український народ почав чітко усвідомлювати своє
місце в історії планети і має право на визначення серед країн
світу.
Українці славляться революційними винаходами, які перевернули
уявлення про світ та значно та значно полегшили життя людству.
Не можу не пишатися тим, що саме в Україні придумали перший
вертоліт, трамвай, штучний супутник Землі, рентгенівський знімок
без якого не може обійтися ціла планета. Пишаюся мальовничими
місцями України – «чудесами» – Софіївським дендропарком, озером
Синевір в Карпатах. Я пишаюся тим, що 23 серпня 2016 року у День
Прапора України відбулася реєстрація світового Гіннеса у
номінації «Найбільший у світі килим із живих квітів» у вигляді
державного прапора. Не можу не пишатися героями українцями, які
і сьогодні захищають свою країну, її суверенітет та цілісність.
В цей тяжкий час, який зараз переживає Україна, кожному з нас
хочеться світлого майбутнього, а головне миру, швидкого
закінчення цієї, нікому не потрібної, війни.
Завершив Тиждень вечір української історичної пісні, на якому
звучали історичні та українські пісні у виконанні учасників
художньої самодіяльності ліцею.
