Екскурсія по кімнаті-музею Марії Пустовіт

     Ви знаходитесь в кімнаті-музеї, який увінчує пам’ять Марії Омелянівни Пустовіт, колись першого секретаря Іркліївського райкому комсомолу. Її життя неперевершене героїчними подвигами, тож ми повинні пам’ятати таких людей.

       Це було давно і не так давно. 1918 рік - рік народження комсомолу, перші кроки в майбутнє. В цей рік і народилася Марійка Пустовіт,а це значить, що вона ровесниця комсомолу.

        I. Згадує рідна сестра Марії Пустовіт:

       "У нас до війни була велика і дружна сім’я, батько – Омелян Петрович, мати – Оксана Григорівна, і восьмеро дітей".

      II. до Вороненської школи Марія пішла в 1928 році. Згадує однокласник Марії – Яків Карабин: "Марія – моя однокласниця, вона не тільки добре вчилася, а й була душею учнівського колективу, ініціатором багатьох хороших справ. Марійка прагнула, щоб наш клас був дружній, і ми охоче займались спортом, брали активну участь в художній само­діяльності. Марійка з усіма дружила, словом, уміла знайти ключик до кожного".

        Згадує вчителька-пенсіонерка Михно Параска Хомівна. Текст на стенді.

       III. Після закінчення 8 класів на відмінно Марія поступила до Черкаського педагогічного інституту на природничий факультет. Згадує про студентські роки вчителька-пенсіонерка Марія Григорівна Павленко.

      "Чотири роки ми разом навчались в інституті, три з них жили в одній кімнаті. Марія була смілива і весела дівчина, хороша подруга, добре співала, знала багато віршів напам’ять".

Розповідь вчительки-пенсіонерки Следь Наталії Яківни – колишньої студентки педінституту, подруги Марії Пустовіт.

       "Протягом 1935-1939 року я з Марією Пустовіт навчалась в одній групі, жили разом в одній кімнаті. Дружба в нас була теплою, сердечною. Маруся була надійним товаришем, скромною і прямо не по роках розсудливою. Добре навчалась і допомагала в навчанні однокурсникам. Була старостою групи, крім цього – душею колективу і Марія Пустовіт заслуговує найвищої поваги як товариш, як людина щедрої, доброї вдачі.

         IV. В 1939 році Марія Пустовіт закінчила інститут і пішла вчителювати. В 1940 році рішенням бюро Полтавського обкому комсомолу молодого педагога Марію Пустовіт затверджують першим секретарем Іркліївського райкому комсомолу.

         На цьому посту повністю розкриваються природний дар Марії, як здібного комсомольця і ватажка. Її важко застати в райкомі, кабінетна робота не для неї. Часто її бачили на колгоспних полях і фермах, на колгоспних МТС, в школах району..

      Розповідь ветерана війни і праці Корецького – саме йому 5 листопада 1940 року Марія Пустовіт вручала комсомольський квиток. Він згадує" Перед врученням ми хвилювалися, Марія Омелянівна помітила це і сказала: "Це добре, що хвилюєтесь, а значить серцем відчуваєте відповідальний момент."

         В цей час молодь району в авангарді всіх трудових перемог. Вчасно і успішно виконавши всі сільськогосподарські роботи, колгоспні трудівники завойовують Перехідний Червоний Прапор оргкомітету Верховної Ради УРСР по Полтавській області. Іркліївська МТС ім. Газети "Правда" за першість в соціалістичному змаганні в 1940р нагороджується орденом "3нак пошани". Кращі трудівники колгоспу, що досягли в 1940 році визначних на той час успіхів у вирощуванні зерна, надоях молока, у здачі м’яса, а також літературний гурток Іркліївської школи затверджуються учасниками сільськогосподарської виставки. Про це писала районна газета "Більшовицька правда". Але передовикам не вдалося звітувати про свої успіхи в Москві, того дня почалася війна з фашистською Німечинною. Зусилля секретаря Іркліівського райкому комсомолу відтепер підпорядковане потребам оборони країни.

        V. Марію Пустовіт залишили для підпільної роботи. Тільки тут по справжньому розкрилися кращі риси комсомольського ватажка. Ризик її роботи зростав кожен день, адже діяти   в підпіллі доводилось і тоді, коли навколо народних месників почало затягуватись кільце переслідувань. Ударом стала звістка про те, що викрили і закатували активістів антифашистської боротьби в Ірклієві. Та Марія з товаришами продовжувала діяти. 19 вересня 1941 року гітлерівці вдерлися до Ірклієва. 737 днів тривала окупація.

         За цей час загарбники повісили, розстріляли, закатували 65 активістів, загинули тоді й секретарі райкому КПБУ – Дичко, Короткий, Мовчан, секретар райкому комсомолу Пустовіт.

          Згадує сестра Марії Пустовіт:

         "Загинула моя сестра десь під Ревбінцями. Місце, де вона переховувалась, видав зрадник. Під час переслідування Марію смертельно поранили. Вже мертвою привезли в Іркліїв і звеліли місце­вому фотографу зробити знімки для звітів перед поліцією, тому вдалося зберегти негативи. Так у нашій сім’ї з'явилась остання фотографія Марії. Загинула Марія Пустовіт 5 серпня 1942 року.

         В 2010 році Марії Пустовіт виповнилося б 92 роки. Куля зрадника обірвала її життя на 24 році. В пам’яті друзів, знайомих, бойових соратників Маруся назавжди залишилась молодою. Такою повстає вона із сторінок роману Юрія Мушкетика "Віхола", прототипом головної героїні якого – Віри - разом з ін­шими героєм оповіді Андрієм Собко (в романі Михайло) стала Маруся Пустовіт. Цю книжку надіслав Юрій Мушкетик в дар музею Марії Пустовіт.

        Марія своїм коротким життям підтвердила право називатися дочкою нашої Вітчизни. Пам’ять про Марію Омелянівну Пустовіт житиме вічно.

           В 1988 році в її честь було названо вулицю в Ірклієві. Власне зараз на цій вулиці і знаходиться Іркліївський професійний аграрний ліцей.

Іркліївський професійний аграрний ліцей

 з радістю відкриває двері перед

енергійною, талановитою молоддю